Як вибрати гідрофор: покроковий підбір насоса і гідроакумулятора

Коли людина вперше замислюється, як вибрати гідрофор, вона зазвичай дивиться на готові насосні станції як на один прилад і порівнює їх тільки за ціною та «кількістю метрів напору». Насправді ж гідрофор – це зв’язка з кількох елементів, і вирішальну роль у комфорті та ресурсі системи відіграють насос і гідроакумулятор. Саме вони визначають, чи буде нормальний тиск у душі, наскільки часто вмикатиметься станція, чи витримає насос кілька сезонів без ремонту і чи не доведеться кожну весну «реанімувати» систему.

У цій статті ми відкинемо все другорядне і зосередимося тільки на головному: які дані потрібно зібрати перед вибором, як підібрати насос для гідрофора за продуктивністю й напором, як обрати об’єм гідроакумулятора під конкретний будинок і як за поведінкою системи зрозуміти, що пара «насос + бак» підібрана вдало.

 

Чому у виборі гідрофора головне - насос і гідробак

Якщо спростити конструкцію до суті, гідрофор – це насос, який піднімає або підсилює тиск, гідроакумулятор, який накопичує запас води під тиском, і реле, яке керує пусками за тиском. Насос відповідає за два ключові параметри: скільки води він здатен подати за одиницю часу і з яким напором. Гідроакумулятор відповідає за те, скільки води можна відібрати без повторного пуску насоса і як часто станція взагалі буде запускатися.
 

Якщо насос обрано без урахування реальної глибини, довжини труб і поверховості, він або не дотягує тиск до верхніх точок, або працює на межі можливостей у кожному режимі. Якщо гідроакумулятор занадто маленький, навіть хороший насос починає постійно вмикатися й вимикатися, контакти реле підгорають, двигун перегрівається, а користувач чує нескінченні «клацання». Тому коли ми ставимо питання «як вибрати гідрофор», на практиці йдеться саме про грамотний підбір насоса і гідробака під конкретну схему будинку та спосіб життя сім’ї.

 

Які дані потрібно зібрати перед вибором

Щоб вибір гідрофора не перетворився на лотерею, важливо почати не з каталогу, а з опису свого об’єкта. Перший блок – це джерело води і гідравліка. Має значення, звідки ви берете воду: з колодязя на 5–8 метрах, зі свердловини із дзеркалом глибше 20 метрів чи з магістралі з низьким тиском. Потрібно знати глибину забору, відстань від джерела до будинку, перепад по висоті між водою і найвищою точкою розбору, а також приблизну довжину і конфігурацію труб. Все це складається у так званий необхідний напір: чим глибше і довше траса, тим більше навантаження лягає на насос.

Другий блок – це сам будинок і реальне споживання води. Важливо не просто порахувати кількість кранів та санвузлів, а зрозуміти, які з них можуть працювати одночасно. В одному випадку це буде дача з кухонним краном і душем, в іншому – двоповерховий будинок із двома санвузлами, кухнею, пральною машиною і поливом. Саме від цих сценаріїв залежить, яку продуктивність повинен мати насос і наскільки великий об’єм гідроакумулятора доцільно закласти, щоб система працювала спокійно, без постійних пусків.

 

Як підібрати насос для гідрофора

Тип насоса під гідрофор

Для гідрофора використовують або поверхневі насоси, які стоять у приміщенні і «тягнуть» воду з колодязя чи підвищують тиск магістралі, або занурювальні свердловинні насоси, які подають воду з великої глибини до будинку. У першому випадку сам гідрофор часто виглядає як компактна станція з насосом і баком на одній рамі. У другому – гідрофор працює як друга ступінь: свердловинний насос подає воду, а зв’язка «гідроакумулятор + реле» стабілізує тиск і керує роботою системи.
 

Вибір типу тут, по суті, диктує глибина та конструкція джерела. Якщо дзеркало води близько і немає великих перепадів, поверхневий насос повністю покриє потреби, і питання звужується до правильного підбору його продуктивності та напору. Якщо ж вода далеко внизу, доводиться розділяти функції: занурювальний агрегат піднімає воду, а гідрофор у будинку займається тиском.
 

Продуктивність насоса: від сценаріїв до цифр

Продуктивність показує, який об’єм води насос може подати за годину. Для користувача це відповідає на просте запитання: чи вистачатиме води, коли одночасно працює душ, кухня й, можливо, пральна машина. Найзручніше думати не в абстрактних «м³/год», а в реальних ситуаціях. Якщо у вас невелика дача, де рідко більше однієї точки працює одночасно, навантаження на систему невелике, і навіть насос із продуктивністю 2–3 м³/год забезпечить нормальну роботу. Якщо ж це будинок із двома санвузлами, де вранці хтось приймає душ, хтось чистить зуби, а на кухні одночасно миють посуд, вимоги вищі, і вже варто дивитися на агрегати в діапазоні 3–4 м³/год.

У великому будинку, де до цього додається полив, пікове споживання стає ще більшим, і тоді логічно орієнтуватися на продуктивність від 4 до 5 м³/год і вище, але завжди з оглядкою на можливості джерела води. Сенс вибору тут не в тому, щоб взяти максимально «потужний» насос, а в тому, щоб його реальна робоча витрата відповідала вашим сценаріям: коли у двох душах одночасно миються, вода не повинна перетворюватися на тонкий струмінь.

Напір насоса: як поєднати глибину, поверхи і комфорт

Другий ключовий параметр – напір. Він говорить, на яку сумарну «висоту» насос здатен підняти воду, враховуючи глибину забору, висоту будинку, втрати в трубах і потрібний тиск у крані. Якщо джерело неглибоке, а в будинку один поверх, вимоги до напору будуть помірними. Як тільки з’являється другий поверх і душ вгорі, картина змінюється: насос повинен компенсувати і вертикаль, і внутрішні втрати, і створити комфортний тиск на верхній точці.

У практиці приватних будинків це означає, що для гідрофора майже завжди обирають моделі, у яких робоча точка лежить десь у зоні 30–45 метрів напору. Конкретна цифра залежить від глибини, висоти будинку і довжини труб, але загальна логіка проста: насос не має працювати ні «на межі» (коли йому ледве вистачає сил), ні в режимі, де тиск надмірний і створює гідроудари. При виборі гідрофора варто дивитися не тільки на максимальний напір у паспорті, а й на криву насоса та співвіднести її з вашими умовами: де саме на цій кривій опиниться ваш будинок.

 

Як підібрати гідроакумулятор для гідрофора

Гідроакумулятор часто сприймають як «просто бак», але саме від нього залежить, чи буде насос запускатися раз на кілька хвилин або раз на кілька секунд. Бак розділений мембраною: з одного боку вода, з іншого – повітря під тиском. Коли насос нагнітає воду, повітря стискається, накопичується запас, і далі ви якийсь час користуєтесь саме цим запасом, а не прямою подачею з насоса. Як тільки тиск опускається до порогу, реле запускає новий цикл.
 

Якщо об’єм гідроакумулятора надто малий відносно вашого режиму користування, гідрофор реагує на кожне відкриття крана: п’ять секунд миття рук – один пуск, коротке споліскування овочів – ще один пуск, один невеликий душ – десятки циклів. Це шум, знос, нагрівання електродвигуна, і в підсумку – передчасна відмова насоса або реле. Якщо ж об’єм бака підібрано розумно, цикл роботи набагато спокійніший: ви можете якийсь час користуватися водою, а насос включається лише час від часу, коли запас у баці справді суттєво вичерпався.

Прив’язка об’єму до конкретної ситуації відбувається через ваш профіль споживання. Для дачі, де воду використовують нерегулярно і короткими сесіями, достатньо відносно невеликого бака – десь у діапазоні 24–50 літрів. Такого об’єму вистачає, щоб зменшити кількість пусків у рази в порівнянні з системою без бака, але при цьому не переплачувати за надмірний запас. Для будинку з постійним проживанням, де вода «живе у трубах» з ранку до вечора, об’єм краще збільшити до 50–80 літрів: тоді гідрофор не підскакує при кожному відкритті крана, а працює розмірено.

У великих будинках, де є і кілька санвузлів, і техніка, і полив, об’єм іноді збільшують до 80–100 літрів, а то й ставлять два баки, підключені паралельно. Це дає можливість вирівнювати пікові навантаження і ще більше зменшувати частоту пусків. Важливо розуміти, що корисна кількість води, яка реально віддається між вмиканням і вимиканням насоса, завжди менша за номінальний об’єм бака, оскільки частину місця займає повітряна подушка. Тому орієнтуватися на цифру на етикетці треба обережно: 50-літровий бак не означає 50 літрів запасу між пусками.

 

Як зрозуміти, що насос і гідробак підібрані правильно

Правильний вибір гідрофора відчувається не за паспортом, а в повсякденному користуванні. Якщо при звичному режимі – миття посуду, душ, робота пральної машини – тиск залишається стабільним, не стрибає від «ледве капає» до «ледь не збиває з ніг», а насос умикається не частіше, ніж раз у кілька хвилин, значить пара «насос + гідроакумулятор» близька до оптимальної. Якщо ж станція починає «клацати» при кожному невеликому відкритті крана, а в душі всі перепади тиску дуже відчутні, це сигнал, що або насос працює на межі можливостей, або бак замалий, або налаштування тиску не відповідають вашій схемі.

Є ще один простий індикатор. Якщо для того, щоб прийняти нормальний душ на другому поверсі, доводиться підлаштовувати час – наприклад, не включати воду на кухні або не запускати пральну машину – гідрофор підібраний із недостатнім запасом по продуктивності чи напору. У правильно підібраній системі побутові дії не повинні вимагати координації всієї родини.

 

Поширені запитання про вибір насоса і гідроакумулятора для гідрофора

Багато практичних запитань повторюються від будинку до будинку. Людей цікавить, як швидко оцінити, чи вистачить конкретного насоса їхній системі, не маючи складних розрахунків. У найпростішому наближенні достатньо прикинути, скільки точок може працювати одночасно, і вимагати від насоса продуктивності, що забезпечує цей сумарний потік з невеликим запасом. Якщо у вас типова сім’я, що користується душем і кухнею, а іноді ще й пральною машиною, більшість моделей із продуктивністю 3–4 м³/год при правильному напорі закриють задачу.

Не менш популярне питання – про об’єм гідроакумулятора. Багатьом здається, що 24 літри – це «золота середина», і вони дивуються, коли станція з таким баком у великому будинку починає постійно вмикатися. Хороше правило таке: для дачі невеликий бак ще допустимий, але для будинку з постійним проживанням краще відразу дивитися на 50–80 літрів. Це різко змінює поведінку системи навіть без заміни насоса.

Ще одне часте запитання стосується тиску: що виставити, щоб був комфортний душ, особливо на другому поверсі. У більшості випадків нижній поріг вмикання роблять не нижчим за 1,5–1,8 бар, а верхній – у діапазоні 3–3,5 бар. Ці цифри коригуються залежно від конкретної висоти будинку та діаметра труб, але загальна ідея така: на верхніх точках має залишатися хоча б 1,5 бар під час роботи, інакше душ буде «сумним».

Багато хто питає, чи можна просто поставити більший бак до вже наявного насоса. У багатьох випадках це справді працює: якщо насос по напору і продуктивності відповідає будинку, збільшення об’єму гідроакумулятора зменшує кількість пусків і робить систему спокійнішою. Але якщо проблема в тому, що насос сам по собі слабкий – на другому поверсі він не забезпечує нормального натиску – один тільки бак ситуацію не врятує.

 

Висновки

Щоб правильно відповісти на питання, як вибрати гідрофор, достатньо подивитися на нього не як на абстрактну «насосну станцію», а як на пару з конкретного насоса і конкретного гідроакумулятора, підібраних під ваш будинок. Насос повинен відповідати джерелу води, висоті й довжині траси та вашим сценаріям споживання, а гідроакумулятор – згладжувати роботу, зменшувати кількість пусків і підтримувати стабільний тиск. Якщо на старті зібрати мінімальний набір даних, не економити до абсурду на об’ємі бака і не гнатися за «надпотужним» насосом без розуміння, у якій точці він працюватиме, гідрофор стає не проблемою, а надійним фоном: вода є, тиск рівний, станція про себе майже не нагадує.